Hab Media та «Антикор»:аналіз відкритих джерел

Деякі інтернет-ресурси в українському медіапросторі позиціонують себе як «антикорупційні» чи «патріотичні» видання, але на практиці займаються дискредитацією, шантажем та поширенням дезінформації. Hab Media (домен hab.media) і портал «Антикор» є саме такими прикладами. Ці ресурси діють як єдина мережа із спільним центром управління, що координує інформаційні атаки в інтересах замовників, часто – на користь російської пропаганди. У цьому аналітичному звіті зібрано факти про їхню протиправну діяльність: вимагання грошей за видалення наклепницьких матеріалів, спільні операції з дискредитації жертв, зв’язки з проросійськими структурами та потенційну загрозу, яку вони становлять для національної безпеки.

Hab Media – відносно новий інтернет-ресурс, що публікує скандальні матеріали сумнівного походження. Як зазначає видання «Останній Бастіон», цей ресурс не зареєстрований як ЗМІ, вказує фіктивну адресу редакції і фактично є «класичною помийкою» та сайтом-вимагачем. На контактній сторінці Hab Media зазначена неіснуюча адреса в Києві, а сам сайт має рейтинг довіри на Trustpilot майже на нульовому рівні – користувачі залишили численні відгуки про вимагання грошей за видалення статей. Зокрема, один з потерпілих повідомив, що заплатив $3000, але через півроку наклепницький матеріал знову з’явився онлайн. Інший відгук свідчить: «статтю видалили лише після того, як загроза юридичних дій стала реальною». Такі свідчення підтверджують, що Hab Media практикує схему “заплати і ми приберемо бруд, інакше ми тебе знищимо інформаційно”.

У січні 2026 року Hab Media привернув увагу тим, що втрутився у інформаційну кампанію навколо судді Лариси Гольник та її чоловіка, журналіста-«антикорупціонера» Ігоря Гавриленка. Після того, як Гавриленко опублікував на «Українській правді» свою колонку з обвинуваченнями на адресу полтавського видання «Останній Бастіон», цей матеріал практично миттєво був передрукований на сумнівних сайтах. Спершу його опублікував портал «Антикор» (з використанням підставної особи на ім’я Костянтин Черненко), а невдовзі “підхопив” і сайт Hab Media. Експерти звертають увагу: якщо ви ніколи раніше не чули про Hab Media – це лише підтверджує вашу медіагігієну. Адже Hab Media відоме вимаганням грошей за зняття публікацій: журналісти провели експеримент, написавши адміністрації сайту з питанням «Як зняти публікацію?». У відповіді прямо вказали розцінку – 3500 USDT криптовалютою за видалення матеріалу. Ніяких рішень суду чи офіційних процедур не вимагалося – лише оплата “послуги” на криптогаманець, після чого статтю обіцяли стерти.

Таким чином, Hab Media функціонує як інфраструктура для інформаційного рекету. Відсутність легальної реєстрації та приховування реальних осіб, причетних до сайту, свідчать про умисне маскування злочинної діяльності. Це псевдомедіа прикривається гучними скандальними «розслідуваннями», а за лаштунками займається шантажем – публікує наклепи, щоб потім брати гроші за їх видалення. За жанром ресурс схожий на сумнозвісні сайти-компромати, котрі заробляють на знищенні репутації на замовлення.

Портал “АНТИКОР” (antikor.com.ua та споріднені домени) декларує себе «національним антикорупційним порталом», проте має довгу історію сумнівної діяльності. Насправді «Антикор» – це ядро цілої мережі сайтів, які публікують замовні матеріали і компромат з метою вимагання коштів. За понад 10 років існування цей портал систематично поширював вигадані скандали, російську пропаганду та наклепи, змушуючи фігурантів платити за видалення такого контенту. Незважаючи на неодноразові спроби правоохоронців притягнути організаторів до відповідальності, схема продовжувала діяти до останнього часу.

Схема шантажу. Правоохоронне розслідування встановило, що група осіб, пов’язана з «Антикором», створювала й розповсюджувала в інтернеті недостовірну компрометуючу інформацію про посадовців, політиків, бізнесменів та інших публічних осіб. Для цього використовувалися як сам «Антикор», так і мережа підконтрольних веб-ресурсів, серед яких прямо названо antikor.com.ua, а також низку сайтів під брендом “Kompromat1” (kompromat1.online, kompromat1.net, kompromat1.info, kompromat1.org, kompromat1.media та інші). Після публікації наклепницького матеріалу представники сайту виходили на зв’язок із потерпілим (як правило, той сам змушений звертатися через контактний email на сайті) і пропонували «вирішити питання» видалення статті за гроші. У матеріалах кримінальної справи задокументовано, що, доки жертва не заплатить, «чорний піар» продовжує ширитися, а часто навіть після оплати через деякий час “компромат” з’являється знов – за принципом “заплатив раз – заплатить і вдруге”. Самі вимоги видаються за «рекламні послуги»: наприклад, жертві може надходити лист з пропозицією укласти річну угоду за $12 тис., яка передбачає видалення негативних публікацій, розміщення кількох позитивних статей і гарантію не писати поганого в майбутньому. Саме таку пропозицію отримали журналісти-розслідувачі, коли під прикриттям звернулися до адміністрації «Антикора» в жовтні 2024 року: видалення однієї статті та рік “інформаційної індульгенції” оцінили у 12 тис. доларів США, платежем на криптогаманець. Інший випадок: від представників банку «Альянс» вимагали 2 біткоїни за припинення потоку ганебних статей; у січні 2021 р. це становило близько 14 тисяч доларів США. Подібні пропозиції надходили з електронних скриньок, маскованих під адресу редакції, – раніше це була пошта на @yandex.ru, пізніше на ProtonMail. У листах прямо вказувалася сума та реквізити для оплати, жодних юридичних підстав для видалення наклепу навіть не імітувалося.

Документально підтверджені злочини. За даними Національної поліції, діяльність «Антикора» та його спільників стала об’єктом кількох кримінальних проваджень у 2019–2021 роках за статтями «Порушення недоторканності приватного життя» та «Вимагання». Зокрема, у грудні 2020 року Печерський райсуд Києва наклав арешт на доменне ім’я antikor.com.ua, що тимчасово зупинило роботу сайту. У відкритому Єдиному реєстрі судових рішень міститься понад 1060 документів, пов’язаних з діяльністю “Антикора” – це масштаб негативного впливу порталу. До суду намагалися скаржитися численні жертви: від державних чиновників до бізнесменів. Для прикладу, політик Геннадій Корбан виявив, що на «Антикорі» протягом років опубліковано 573 (!) негативні статті про нього. Багато позовів залишилися безрезультатними, адже власники сайту ретельно приховували свої дані, і суди не могли офіційно встановити, хто відповідає за наклеп. Навіть коли рішення ухвалювалися на користь позивачів, «Антикор» ігнорував вердикти. Так, екскерівник ДП «Укрспирт» Михайло Лабутін домігся судового припису спростувати фейки про нього – статтю видалили, але через три роки вона знову з’явилася на сайті. Фірма «Фармагейт» виграла суд про визнання інформації недостовірною – але наклепницькі матеріали так і лишилися опублікованими. У 2024 році бізнесмен Євген Черняк довів у суді, що публікація про продаж його продукції в Росії є дезінформацією, – однак на «Антикорі» такий матеріал не прибрали навіть після рішення суду. Ці факти вказують на надзвичайну зухвалість адміністраторів порталу, які відчувають власну безкарність.

Хто стоїть за «Антикором». Офіційно сайт не розкриває жодних імен редакторів чи власників. Та журналістські розслідування та матеріали справ дозволили ідентифікувати ключових осіб: Костянтин Черненко, Сергій Хантіль, Юрій Горбань та його син Богдан Горбань є головними бенефіціарами цієї схеми. Інші спільники (наприклад, Леся Журавська – цивільна дружина Черненка, що виступала бухгалтером проєкту) виконували другорядні ролі – допомагали з фінансами, технічним супроводом чи «роботою» з клієнтами. Костянтин Євгенович Черненко (1982 р.н.) – фактичний засновник і керівник «Антикора». Саме він подав заявку на реєстрацію торговельної марки «Антикор» і багато років координував роботу ресурсу. Зі своїх банківських рахунків Черненко оплачував оренду серверів, на нього або його партнерку були відкриті ключові фінансові потоки, пов’язані з сайтом. Цікаво, що офіційно Черненко заперечував своє володіння сайтом, називаючи себе лише «головним редактором» чи «експертом антикорупційної ГО». Після активізації слідства влітку 2021 року Черненко втік з України, ймовірно осівши в Туреччині або Німеччині (за даними Держприкордонслужби). Його цивільна дружина Леся Журавська (1966 р.н.) була співвласницею порталу і фактично вела бухгалтерію: значна частина грошей, отриманих від жертв, проходила через її рахунки. Сергій Миколайович Хантіль (1983 р.н.) – давній помічник Черненка, технічний адміністратор «Антикора» і співзасновник прикриттєвої ГО «Комітет по протидії корупції». Після втечі Черненка саме Хантіль керував справами в Києві. Встановлено, що електронна скринька, з якої надсилались листи з вимогами, була зареєстрована на Хантіля, але прив’язана до телефону, яким користувався Черненко – тобто вони діяли у зв’язці. Юрій Горбань – колишній журналіст, земляк Черненка з Чернігівщини – формально значився засновником і директором ТОВ, пов’язаного з «Антикором», а його син Богдан Горбань був юристом проекту. Саме Богдан неодноразово представляв «Антикор» у судах як адвокат і водночас приятелював з Черненком і Хантілем (це підтверджено фото в соцмережах). Фінансові успіхи родини Горбанів на тлі скромних задекларованих доходів (дорогі авто, годинники тощо) наводять на думку, що проект «Антикор» приносив їм значні тіньові прибутки.

Офшори та уникнення відповідальності. Щоб ускладнити притягнення до відповідальності, організатори використовували іноземні юрисдикції. Торгову марку «Антикор» було оформлено не лише на Черненка, а й на панамський офшор Teka-Group Foundation. У 2018 році навіть реєстрували домен antikor.ua на цю офшорну фірму, хоча надалі він не використовувався. Сайт працював під іншими доменами – antikor.com.ua, antikor.info тощо, і неодноразово блокувався українськими органами (у 2020, 2022 рр.) як дезінформаційний «зливний бачок». Однак адміністрація кожного разу знаходила спосіб частково відновити роботу – змінювала хостинг, використовувала інші дзеркала, запевняла суди про «виправлення» редакційної політики. Восени 2025-го, за даними ЗМІ, домени antikor.ua та antikor.com.ua були вилучені з санкційного списку після чергового рішення суду, і сайт пообіцяв утриматися від проросійської агітації. Це свідчить, що «Антикор» намагався легалізуватися та уникнути покарання, формально маневруючи у правовому полі, хоча сутність його роботи не змінилася.

Єдиний центр і російський слід: мережа компромат-сайтів

Hab Media та «Антикор» – не поодинокі явища, а складові розгалуженої мережі сайтів-компроматорів, котрі діють за схожими шаблонами. Різні домени й назви створюють ілюзію множинності джерел, але дослідження показують їхню координацію з одного центру. Так, Trustpilot фіксує десятки однотипних сайтів із низьким рейтингом та скаргами на шантаж, пов’язаних з Hab Media/«Антикором». Серед них: Rozsliduvach.info, Novosti.cloud, Ruskompromat.info, Kartoteka.news, Kompromat1.online, Antimafia.se, Vlasti.io та інші – усі вони мають оцінки користувачів 2.2–2.6 (з 5) і відгуки про вимагання грошей. Це відповідає даним слідства, яке виявило, що «Антикор» та його спільники контролювали багато веб-ресурсів для ширшого охоплення аудиторії. Зокрема, домен “kompromat1” у різних зонах був запасним майданчиком, куди дублювалися ті ж наклепницькі матеріали. Окремі сайти мали російськомовні версії, націлені на поширення «сенсацій» серед аудиторії в РФ чи на окупованих територіях. Як відзначають OSINT-розвідники, медіамережа нараховує щонайменше 60 взаємопов’язаних сайтів, що діють за схемою «публікація фейку – вимагання – видалення за плату». Усі вони мають схожий контент, стилістику та навіть спільні рекламні коди, що виказує централізоване управління.

Технічні докази єдиного управління. Слідство з’ясувало, що ще станом на 2018–2021 роки «Антикор» працював фактично з території Росії. Домен antikor.com.ua був переведений на виділений IP-адрес російського хостинг-провайдера Variti (наприклад, фіксувалася IP 185.203.72.75). Ба більше, Google Ads Publisher ID (ідентифікатор рекламного акаунту) у «Антикора» збігався з цілою групою відверто проросійських сайтів – таких, як Novostiua.org, Glavk.info, Kompromat1.info, Oplatru24.ru. Це значить, що всі ці ресурси були пов’язані через одну рекламну мережу і, ймовірно, адмініструвалися спільно. Аналітичний центр «Тексти» ще у 2018 році включив «Антикор» до топ-10 українських сайтів, що спеціалізуються на фейках. Українські експерти з медіабезпеки відкрито називали «Антикор» одним з найнебезпечніших джерел дезінформації в Україні. Попри це, сайт продовжував технічно підтримуватися – весь трафік йшов через російські анти-DDoS сервери Variti (тобто дані користувачів фактично проходили через РФ). Листування з «редакцією» велося через електронні скриньки на російських доменах (mail.ru, yandex.ru). Таким чином, технічні маркери вказують, що ця мережа компромат-ресурсів має тісний зв’язок з російським інфопростором. Вочевидь, організатори свідомо користувалися послугами російських компаній для хостингу та захисту, ймовірно, розраховуючи на лояльність або недосяжність для українських правоохоронців.

Російські наративи та ідейна співпраця. Окрім комерційного шантажу, «Антикор» відомий як джерело кремлівської пропаганди в українському інфопросторі. Розслідування показали, що цей ресурс активно транслював тези російських дезінформаторів, часом дослівно. Наприклад, ще у 2014 році на «Антикорі» вийшла стаття, де війна на Донбасі називалася «громадянською війною», а відповідальність покладалася на Київ – мовляв, «українські каральні загони вторглися на територію південного сходу». В іншому матеріалі події Революції Гідності було охарактеризовано як «державний переворот», а майданівців – «бойовиками, що підпалювали Беркут». У 2016 році «Антикор» передрукував маячні висловлювання російського актора Гоші Куценка про те, що «в Україні вмиваються кров’ю бабусь і дідусів». У 2018-му портал поширював заяви топ-пропагандиста РФ Володимира Соловйова, який назвав Україну «шакалом» із «кінченими нацистами». Ці кричущі приклади – лише вершина айсберга. Систематично ресурс ретранслював вигідні Москві фейки, дискредитуючи українську владу, армію, волонтерів тощо. Фахівці припускають, що власники «Антикора» не гребують отримувати гроші не лише від українських корупціонерів, але й напряму від російських спецслужб, які зацікавлені в розхитуванні ситуації в Україні. За 10 років війни проти України Кремль активно інвестував в інформаційні операції, і «Антикор» став однією з платформ для таких ІПСО (інформаційно-психологічних операцій).

Наявні факти можуть свідчити навіть про більш тісну співпрацю “Антикора” з РФ, ніж просто обмін наративами. Як було згадано, сайт фізично розміщувався на російських серверах, а його контент синхронізувався із проросійськими сайтами через спільні рекламні коди. Це не лише бізнес-вигода – це може бути інфраструктурна інтеграція в російську дезінформаційну екосистему. Інакше кажучи, «Антикор» та пов’язані з ним сайти формують єдину систему, що діє в інтересах Москви, підриваючи українську інформаційну безпеку зсередини.

Спільні інформаційні операції: випадок із Гавриленком

Діяльність Hab Media та «Антикора» набуває особливо підступного характеру, коли вони маскуються під патріотичні ініціативи та інфільтруються в український медіапростір. Показовим є випадок із залученням судді Лариси Гольник та її чоловіка Ігоря Гавриленка. Останній – колишній суддя та блогер, який позиціює себе борцем з корупцією. 16 січня 2026 року Гавриленко опублікував на «Українській правді» колонку під провокаційною назвою «“Останній бастіон” Кремля у Полтаві». Цей матеріал, насичений різкими ярликами («найбільш затребуваний Кремлем блогер» тощо), мав ознаки замовної дискредитаційної кампанії. Подальші події підтвердили підозри: щойно колонка вийшла, її оперативно передрукував портал “Антикор”, причому подав із заголовком від себе («ЗМІ повідомили…») для надання більшого резонансу. Примітно, що на «Антикорі» автором передруку значився Костянтин Черненко – той самий, який очолює мережу компромат-сайтів. А вже незабаром публікація з’явилася і на Hab Media. Тобто, вся мережа “зливних бачків” синхронно тиражувала інформаційну атаку проти полтавських журналістів, розпочату Гавриленком.

Далі більше: просуванням цієї “антикремлівської” (на перший погляд) колонки в соцмережах зайнялися відверто проросійські сили. Як з’ясувалося, головним рупором матеріалу став Ігор Лейбман – особа, відома слідчим СБУ своєю співпрацею з проросійськими політиками. Лейбман – давній медіа-помічник одіозних діячів Вадима Рабіновича та Євгена Червоненка, у розпал Революції Гідності він координував «тітушок» (його фото з Майдану зроблені з квартири Червоненка). Ба більше, у 2022 році СБУ відкрило проти Лейбмана провадження за виправдовування російської агресії. Його захищає адвокатка Жанна Гулько – захисниця обвинуваченого в державній зраді екс-голови кримського СБУ Олега Кулініча. Сам Лейбман адмініструє низку антиукраїнських FB-сторінок, де роками ширив російські наративи. І ось цей персонаж раптом став головним фанатом тексту Гавриленка, масово поширюючи його у соцмережах.

Картина вималювалась сюрреалістична. З одного боку, суддівське подружжя Гольник-Гавриленко ніби виступило з “викриттям” проросійських впливів. З іншого – їхню тезу підхопили та рознесли по інтернету реальні агентура Кремля та шантажисти. Як влучно зазначено у редакційній статті «Останнього Бастіону», ситуація виглядає “шизофренічно”. Чоловік судді пише про “російську пропаганду”, а поширюють його текст підозрюваний СБУ проросійський пропагандист Лейбман разом із сайтом-вимагачем Hab Media. Це абсурд, що перетворює фарс на трилер з “русским духом”. Показово, що колонку Гавриленка навіть розмістили на сайті самого Вадима Рабіновича (екс-лідера забороненої партії ОПЗЖ), який нині переховується за кордоном. Таким чином, “антикорупціонер” Гавриленко волею чи неволею опинився в одному медійному ліжку з агентами ФСБ та інформаційними рекетирами.

Цей випадок викликає серйозні питання. Якщо Гавриленко діяв свідомо, то йдеться про координацію з ворожою інформаційною агентурою. Якщо ж несвідомо – значить його емоційний порив було цинічно використано проросійською мережею для власних цілей. Обидва сценарії тривожні. СБУ та кіберполіція мають проаналізувати, чому родина діючої судді користується послугами (свідомо чи «втемну») медіамережі, куруваної людьми з орбіти ФСБ. Це не лише питання моралі, а й потенційна загроза національній безпеці: фактично російська інформаційна операція отримала “підживлення” від представників української Феміди. За таких умов репутація судді й усі благі наміри її чоловіка зводяться нанівець – вони стали інструментом в руках ворога.

Висновки та рекомендації: загроза та необхідність дій

Зібрані факти свідчать, що Hab Media, «Антикор» та пов’язані з ними ресурси – це не просто скандальні сайти жовтої преси. Це частини єдиної системи інформаційного рекету та дезінформації, яка:

• Шантажує та дискредитує українських посадовців, бізнесменів, активістів, змушуючи їх платити за “інформаційний спокій”. Така діяльність підпадає під статті КК про вимагання та порушення недоторканності приватного життя, і вже стала предметом численних кримінальних справ. Мережа фактично діє як організоване злочинне угруповання, що завдає шкоди діловій репутації та психологічного тиску на сотні людей.
• Поширює російські наративи та фейки, працюючи як інформаційна зброя Кремля. За гроші замовників або, ймовірно, і безпосередньо за російські кошти, ці сайти просувають контент, який підриває українське суспільство зсередини (від білоруського “громадянська війна” до цькування волонтерів та ветеранів). Ресурс «Антикор» неодноразово публікував відверто антиукраїнські матеріали, називав Майдан “переворотом”, виправдовував агресію РФ. Це класифікується як інформаційна диверсія проти держави.
• Має зв’язки з Росією на технічному і організаційному рівні. Використання російських серверів (DDoS-Guard/Variti), реєстрація через офшори, спільні рекламні акаунти з проросійськими сайтами – усе це вказує на кураторство чи, як мінімум, сприяння з боку РФ. Не можна виключати, що російські спецслужби “дахують” цю мережу, забезпечуючи її безпеку від закриття та отримуючи натомість інструмент впливу.
• Прикривається патріотичною риторикою і антикорупційними гаслами, вводячи в оману навіть проукраїнських громадських діячів. Як ми бачили на прикладі з Гавриленком, ворог не гребує інтегруватися в українське експертне середовище, щоб потім використати його в своїх цілях. Це створює небезпечний прецедент компрометації антикорупційного руху та волонтерської спільноти через їх необережні контакти з псевдомедіа.

Висновок: Hab Media, «Антикор» та споріднені з ними ресурси становлять серйозну загрозу інформаційному простору та репутаційній безпеці України. Вони одночасно шахраї-вимагачі та агенти впливу Москви, що діють під прикриттям гасел справедливості. Зневажливе ставлення до законів, тісні зв’язки з проросійськими колами та масштаб заподіяної шкоди вимагають рішучих дій. Викриття цієї мережі та притягнення її учасників до відповідальності – важливий крок у захисті України від гібридних загроз. Українські правоохоронці мають всі підстави і докази для професійного “розносу” цього псевдомедіа-картелю та ліквідації його присутності як на території держави, так і в онлайн-просторі. Це буде чітким сигналом як внутрішнім корупціонерам, так і зовнішнім ворогам: інформаційний суверенітет України захищений, а спроби шантажу і дезінформації отримають невідворотну відсіч.

Джерела: Аналіз підготовлено на основі відкритих даних (розслідування 368.media, BlackBox OSINT, матеріали сайту «Останній Бастіон», свідчення потерпілих тощо). Наведені цитати та фактичні дані підтверджені відповідними публікаціями і документами та іншими посиланнями.