В епоху цифрової інформації важливо відрізняти достовірні джерела новин від маніпулятивних сайтів, що прикриваються гучними назвами. Один з яскравих прикладів — портал «АНТИКОР», який багато хто помилково сприймає за справжній антикорупційний ресурс. Насправді ж цей сайт більше нагадує інформаційне звалище, що працює на замовлення та маніпулює громадською думкою.

Мережа фейкових сайтів від Антикора

Антикор це не тільки фейковий сайт це ціла сітка фейкових сайтів в Україні та інших країнах. Мета цієї мережі це медіаатаки, вимагання грошей та просто розповсюдження фейків за гроші.  Наразі відомих такі сайти з мережі фейкових сайтів Антикора:

• https://adcon.info
• https://antikor.info/
  
• https://kompromat1.online
• https://ukrainci.com.ua
• https://sledstvie.info
• https://antimafia.se
• https://kompromat1.online
• https://rumafia.io
  https://repost.news/
• https://zaraz.pro/
• https://kartoteka.news
• https://vlasti.io
• https://novosti.cloud/
• https://sledstvie.info
• https://glavk.se/
• https://drama.live/
• https://steena.com.ua/
• https://pravyibereg.kyiv.ua/
• https://boulvard.kyiv.ua/termss
• 0rd.kyiv.ua

Це лише верхівка айсбегра, де обертаються великі гроші. 

Фейкова антикорупційність

Попри назву, що натякає на боротьбу з корупцією, діяльність «Антикору» має мало спільного з реальними антикорупційними ініціативами. Сайт часто публікує анонімні статті, не перевіряє факти, а головною метою матеріалів виглядає не викриття корупціонерів, а дискредитація окремих осіб чи компаній. Такі дії можуть бути частиною замовних кампаній, спрямованих на формування негативного образу конкурентів або неугодних фігур.

Анонімні автори та відсутність відповідальності

На порталі «Антикор» рідко можна знайти конкретного автора публікації. Це дозволяє уникати юридичної відповідальності за поширення неправдивої інформації. Крім того, багато матеріалів оформлені у формі «думки редакції» або анонімних заяв, що унеможливлює перевірку джерел та мотивів публікацій.

АНТИКОР — інформаційний смітник

Публікації на сайті часто переповнені емоційною лексикою, популізмом та гучними заголовками. Нерідко тексти містять відверті маніпуляції, перекручені факти або припущення, які подаються як доконані істини. Це типова риса інформаційних смітників, мета яких — не інформувати, а впливати на емоції читачів.

Чорний PR та приховані замовлення

У відкритому доступі є численні приклади, коли «Антикор» ставав інструментом чорного піару. Статті з негативом про конкретних осіб з’являються синхронно з бізнес- або політичними конфліктами. Це свідчить про можливу наявність фінансового замовлення, а не журналістської зацікавленості.

Як розпізнати маніпулятивний ресурс

• Відсутність авторів або контактної інформації редакції
• Використання емоційних заголовків замість фактів
• Велика кількість непідтверджених заяв
• Наявність однотипних, замовних матеріалів проти конкретних осіб
• Відсутність спростувань або виправлень помилкових публікацій

Висновок

Портал «Антикор» не є надійним джерелом антикорупційної інформації. Він більше нагадує платформу для інформаційних вкидів, фейкових новин та замовних кампаній. Читачам слід бути обачними, перевіряти джерела і не довіряти сайтам, що працюють у тіні без прозорості та відповідальності.

Один із найпопулярніших "новинних" викривальних сайтів. Тому і є одним із найнебезпечніших сайтів з дезінформації в Українському медіа-просторі. Присутні всі ознаки інфопомийки. Регулярно публікуються матеріали з образами та наклепами. Практика в судах показує неспроможність українських судів хоч якось вплинути на ситуацію. Власники порталу називають себе "журналістами" і при цьому публікують будь-яку інформацію за гроші. Відсутній зворотний зв'язок з редакцій і неможливість зняти матеріали з фейками і наклеп

Для більшої достовірності пишуть про себе: Національний антикорупційний портал «АНТИКОР», є публічним майданчиком для боротьби з рейдерськими захопленнями підприємств та корупцією в Україні.

Тому редколегія "ФЕЙК.НЕТ.ЮА" виділяє такі сайти як ОСОБО небезпечні для України та просить читачів, колег, громадських діячів утриматися від репостів новин даної інфопомийки.  

ІНФОПОМИЙКА АНТИКОР відповідає ВСІМ ознакам фейку. 

При листуванні вони спокійно називають ціни. Скрин 2016 року листування. Стара пошта була зареєстрована в РОСІЇ, зараз вони поміняли на GMAIL. Але й зараз нічого не змінилося щодо грошей. 

Власники: згідно з нашими даними, останніми відповідачами в суді за наклеп були такі особи:

Відповідач 1: Черненко Костянтин Євгенійович
вул. Бособрода, тел. 093-744-45-16
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
інші дані та засоби зв'язку невідомі

Відповідач 2: Хантіль Сергій Миколайович
м. Прилуки

«Антикор»: анатомія псевдо-антикорупційного порталу

Офіційний статус та реєстрація в Україні

Інтернет-ресурс «Антикор» позиціонує себе як «національний антикорупційний портал», проте формально не має ознак зареєстрованого ЗМІ. На сайті відсутні відомості про головного редактора чи редакцію, а в офіційних реєстрах неможливо знайти номер ЄДРПОУ, пов’язаний із цим сайтом. Фактично «Антикор» діє як агрегатор чужих новин, публікуючи запозичені матеріали й видаючи їх за власні, не створюючи оригінального контенту. Такий підхід суперечить заявленому статусу та журналістським стандартам: портал імітує роботу медіа, але не має офіційної ліцензії чи державної реєстрації в Україні.

Варто зазначити, що торговельна марка «Антикор» оформлена на двох власників: фізичну особу Костянтина Черненка та офшорну структуру Teka-Group Foundation (Республіка Панама). Використання іноземної юрисдикції свідчить про свідоме оминання українського правового поля. У 2018 році на цю панамську фундацію було навіть зареєстровано домен antikor.ua, проте він наразі неактивний. Натомість ресурс працює через інші домени (зокрема, antikor.com.ua, antikor.info тощо), які в різний час піддавалися блокуванням державними органами. Так, в межах кримінального провадження Печерський районний суд Києва наклав арешт на доменне ім’я antikor.com.ua у грудні 2020 року – фактично зупинивши роботу сайту. Вже у березні 2021 року старший слідчий поліції постановив закрити це провадження, і арешт було знято. Попри численні публічні заклики, Рада нацбезпеки і оборони України довго не включала «Антикор» до санкційних списків. Лише з початком повномасштабної війни увага правоохоронців до подібних ресурсів зросла: у 2022 році «Антикор» було заблоковано в Україні як дезінформаційний «зливний бачок» (поряд з іншими проросійськими сайтами) на підставі вказівок державних органів, хоча згодом судові рішення дозволяли часткове відновлення роботи ресурсу. Восени 2025 року домени antikor.ua та antikor.com.ua фігурували вже у списку розблокованих сайтів – імовірно, за рішеннями суду, оскільки адміністратори сайту частково змінили хостинг і пообіцяли утриматися від поширення російської пропаганди.

Власники Антикора, засновники та контроль над порталом

Контроль над порталом здійснює кілька осіб, проте формальна структура власності навмисно заплутана. Журналістські розслідування та матеріали судових справ дозволяють встановити таких ключових діячів:

• Костянтин Євгенійович Черненко (1982 р.н.) – фактичний засновник і головний вигодонабувач «Антикора». Саме Черненко створив ресурс і тривалий час керував його роботою. Він виступив заявником на реєстрацію торговельної марки «Антикор». За даними слідства, 42-річному уродженцю Прилук Черненку належить і підконтрольний цей сайт: з його банківських рахунків (у Monobank та Райффайзен Банк Аваль), на які надходили гроші від посередників, оплачувалися послуги оренди й обслуговування серверів для роботи порталу. Черненко заперечує, що є власником сайту, і формально позиціонує себе лише як головний редактор або експерт ГО «Комітет по протидії корупції в органах влади» без прив’язки до «Антикора». Влітку 2021 року Черненко виїхав за кордон (за даними Держприкордонслужби – міг оселитися в Туреччині або Німеччині), уникаючи кримінального переслідування.
• Леся Журавська – цивільна партнерка Черненка і, за даними розслідувачів, бухгалтер проєкту. Саме на її особисті рахунки надходила значна частина коштів, отриманих через схеми «Антикора». Журавська (1966 р.н.) також є уродженкою Прилук і працювала головним бухгалтером у місцевих медіакомпаніях. Її роль – допомога Черненку в фінансовому адмініструванні порталу. Черненко та Журавська офіційно фігурують як співвласники ресурсу.
• Сергій Миколайович Хантіль (1983 р.н.) – давній помічник Черненка та технічний адміністратор сайту. Після виїзду Черненка за кордон саме Хантіль фактично керував діяльністю «Антикора» в Києві. Слідство встановило, що для листування з жертвами шантажу використовувалася електронна пошта, зареєстрована на Хантіля – наприклад, скринька Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. – але прив’язана до телефонного номера, яким користувався сам Черненко. Практично весь трудовий шлях Хантіля пов’язаний з ГО «Комітет по протидії корупції в органах влади» та сайтом «Антикор». Він є довіреною особою Черненка і формально значився реєстрантом домену «Антикора» у матеріалах судових справ.
• Юрій Горбань – колишній журналіст, земляк Черненка з Чернігівщини, який виконував роль номінального засновника та керівника порталу. З судових документів випливає, що саме Горбань фігурував як засновник і директор «Антикора», тоді як Черненко – як головний редактор. Проте встановити реальну роль Юрія Горбаня складно: в матеріалах кримінальних проваджень його ім’я згадується як причетного до діяльності порталу, але без чіткої посади. Відомо, що Горбань довгий час працював журналістом (кореспондентом Українського радіо, редактором в «Укрінформі», заступником головного редактора сайту «Український інтерес» у 2017–2018 роках). У серпні 2019 року він придбав новий позашляховик Toyota Land Cruiser Prado приблизною вартістю щонайменше $60 тис., що важко пояснити офіційними доходами журналіста. Це породжує підозри, що кошти могли походити від діяльності «Антикора».
• Богдан Горбань – син Юрія Горбаня, юрист порталу. Він виступав адвокатом «Антикора» в судових справах та офіційним представником ресурсу. Богдан близько товаришував із Черненком та Хантілем, про що свідчать спільні фотографії у соцмережах. Він також працював помічником народних депутатів (зокрема Г. Сухова та С. Вельможного), що потенційно пояснює, чому ці політики були поза критикою на сторінках «Антикора». В деклараціях Богдана Горбаня зазначається, що в період тісної співпраці з Черненком та Хантілем (2016–2018) він інвестував значні кошти у предмети розкоші (дорогі годинники), що не узгоджується з офіційними доходами.

Слідство та OSINT-розвідники ідентифікують саме Костянтина Черненка, Сергія Хантіля, Юрія Горбаня та Богдана Горбаня як головних вигодонабувачів злочинної діяльності «Антикора». Усі інші особи (на кшталт Лесі Журавської, посередника Михайла Беци та ін.) виконували другорядні ролі – координували зв’язок із «клієнтами» або отримували свій відсоток від прибутків, що їх приносив портал.

Шантаж, замовні матеріали та «зливи» інформації

Діяльність «Антикора» стала об’єктом численних кримінальних проваджень і журналістських розслідувань, які викрили схему шантажу та вимагання грошей під виглядом «антикорупційної» журналістики. За даними правоохоронців, група осіб, пов’язаних із цим сайтом (переважно членів згаданої ГО «Комітет по протидії корупції в органах влади»), створювала і поширювала на «Антикорі» та мережі підконтрольних веб-ресурсів (зокрема antikor.com.ua, kompromat1.online, novostiua.org, kompromat1.info та ін.) недостовірну компрометуючу інформацію про посадовців, політиків чи бізнесменів. Мета публікацій – змусити фігурантів цих статей вийти на зв’язок з «редакцією». Як тільки жертва зверталася, адміністратори «Антикора» пропонували «вирішити питання» видалення негативного матеріалу за гроші. Фактично відпрацьовувалася схема вимагання: допоки людина не заплатить, наклепницькі статті залишаються на сайті, а навіть після сплати через певний час можуть з’являтися нові матеріали – за принципом «якщо заплатив раз, заплатить і вдруге».

Докази цієї протиправної діяльності зафіксовано у кількох кримінальних провадженнях, відкритих у 2019–2021 роках за статтями 182 та 189 КК України (порушення недоторканності приватного життя та вимагання). Слідчі задокументували, що учасники групи незаконно збирали особисті відомості, вигадували наклепи щодо публічних осіб і розміщували їх на «Антикорі» та підконтрольних сайтах. Після опублікування такої інформації представники сайту (анонімно або через підставні email) виходили на зв’язок з потерпілими і вимагали гроші за знищення та припинення поширення компромату. Наприклад, у 2020 році керівник Апарату Верховної Ради поскаржився в поліцію, що після появи ганебної статті на «Антикорі» з нього зажадали плату за видалення матеріалу. Аналогічно, представники АТ «Банк Альянс», надіславши на «Антикор» офіційний запит щодо спростування недостовірної публікації, отримали у відповідь від адміністрації сайту лист із вимогою заплатити – спершу близько $6000, а згодом еквівалент 2 BTC (близько 14 тис. доларів) – як «вартість послуги» з очищення інформаційного поля. Листування велося через сторонні скриньки (наприклад, Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., пізніше Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.), підписані як “Антикор”, без жодних офіційних реквізитів. Щоб замаскувати вимагання під законну діяльність, оплату пропонували провести під виглядом «рекламної співпраці» на сайті.

Одночасно «Антикор» заробляє і на розміщенні замовних матеріалів. За інформацією учасників медіаринку, розцінки ресурсу відносно невисокі: станом на 2024 рік за публікацію проплаченої статті брали від $150 до $200 (у попередні роки фігурували цифри ~$50 за новину та $300 за розгорнуту статтю). Фактично будь-хто може заплатити, щоб на «Антикорі» вийшов потрібний матеріал – чи то для очорнення репутації конкурента, чи для прихованої реклами. Така практика робить портал інструментом «чорного PR» на комерційній основі. Ба більше, існує ціла «екосистема» подібних сайтів, які масово генерують фейки й компромат заради трафіку та шантажу, і протягом понад 10 років «Антикор» був одним із найвідоміших серед них.

Реакція жертв та правоохоронців

Багато публічних осіб намагалися боротися з «Антикором» у судовому порядку. Станом на 2022 рік в Єдиному державному реєстрі судових рішень нараховувалося понад 1060 документів, пов’язаних із цим виданням. Позивачі – від керівників держпідприємств до бізнесменів – вимагали спростування брехливих статей і захисту честі. Однак притягнути сайт до відповідальності вкрай складно: адміністрація ретельно приховує свою юридичну особу та місцезнаходження. Нерідко суди зазначали, що встановити власника сайту неможливо, адже дані WHOIS не дають надійної інформації про нього. Попри це, були прецеденти рішень на користь позивачів. Так, у 2015 році суд зобов’язав «Антикор» спростувати наклепницький матеріал щодо директора ДП «Укрспирт» Михайла Лабутіна; тоді статтю видалили. Проте згодом (у 2018 році) той самий текст знову з’явився на сайті – тобто «Антикор» грубо ігнорує судові рішення, якщо відсутній дієвий механізм контролю. Інший приклад: компанія «Фармагейт» виграла позов у 2020 році про визнання інформації на «Антикорі» недостовірною та її спростування (відповідачем у справі виступала панамська Teka-Group Foundation як номінальний власник сайту), але навіть після рішення суду спірні статті не були видалені з ресурсу. У різний час з порталом судилися також політик Геннадій Корбан, низка високопосадовців та підприємців, проте більшість з них зрештою відкликали позови або не домоглися виконання рішень.

Правоохоронні органи неодноразово відкривали кримінальні провадження проти організаторів «Антикора» за фактом вимагання. Останній масштабний кейс – № 12020100060003326, розпочатий у грудні 2020 року – в його межах слідчі навіть домоглися тимчасового блокування домену сайту, але реального обвинувального вироку досі не винесено. Показово, що в березні 2021 року старший слідчий поліції без пояснень закрив це провадження, попри наявність зібраних доказів. Є підстави вважати, що втеча Черненка за кордон у 2021-му (ще до завершення слідства) ускладнила притягнення винних до відповідальності. Станом на 2024 рік злочинна схема продовжує діяти в тому ж складі осіб, про що свідчать результати журналістського експерименту BlackBox OSINT: репортери звернулися до «Антикора» під виглядом клієнта і отримали пропозицію видалити публікацію та утриматися від негативних матеріалів про певного депутата за $12 тисяч на криптовалютний гаманець. Незважаючи на розголос, «Антикор» досі працює, публікуючи замовні матеріали і шантажуючи нових жертв – що приносить його власникам надприбутки.

Антикор - проросійська пропаганда та інформаційні операції

Окрім комерційного шантажу, «Антикор» відомий як джерело дезінформації та кремлівської пропаганди в українському інфопросторі. Розслідування показали, що цей ресурс фактично контролювався і хостився з території Росії. Станом на грудень 2021 року сайт працював на виділеному російському хостингу (IP 185.203.72.75, провайдер Variti). Більш того, «Антикор» пов’язаний спільним ідентифікатором Google Ads із цілою низкою відверто проросійських ресурсів – зокрема, Novostiua.org, Glavk.info, Kompromat1.info та Oplatru24.ru. Це свідчить, що контент «Антикора» синхронізований із мережею російських сайтів-дезінформаторів і розрахований також на російську аудиторію. Ще у 2018 році аналітичний центр «Тексти» включив «Антикор» до топ-10 українських сайтів, що спеціалізуються на фейках, а українські медіа-експерти прямо називали «Антикор» одним із найнебезпечніших джерел дезінформації в Україні.

Вміст сайту регулярно відтворює наративи російської пропаганди, часто – за невелику плату від замовників. Як зазначається в офіційній петиції до Президента України, на «Антикорі» «за невелику плату можна розмістити будь-який російський фейк або відверто антиукраїнські публікації». Наприклад, портал свого часу публікував матеріали, де Революція Гідності називалася «державним переворотом», українські військові – «каральними загонами», а учасників Майдану називали «бойовиками, які підпалювали Беркут». Такі риторичні кліше явно запозичені з лексикону кремлівських ЗМІ. В іншому випадку «Антикор» передруковував висловлювання російського актора Гоші Куценка про те, що «в Україні вмиваються кров’ю бабусь та дідусів», або пропагандиста Володимира Соловйова, який порівнював Україну з шакалом і заявляв, що тут живуть «кінчені нацисти». Ці та десятки подібних публікацій залишаються на сайті роками, формуючи антиукраїнський інформаційний фон.

Українські органи влади та експертна спільнота однозначно відносять «Антикор» до інструментів ворожої інформаційної агресії. Центр протидії дезінформації при РНБО відстежує подібні ресурси, а в січні 2022 року публіцист Сергій Іванов публічно задавався питанням, чому такий «інфосмітник» досі не під санкціями РНБО і чому СБУ його ігнорує. Тоді ж на сайті Президента з’явилася електронна петиція з вимогою застосувати санкції проти видання «Антикор» за поширення проросійської пропаганди. У тексті петиції наведено докази антидержавної діяльності ресурсу і наголошено, що «Антикор» – це фактично російський ресурс, який працює проти України». Автор петиції закликав припинити роботу сайту на території держави з міркувань національної безпеки. Хоча ця ініціатива набула значного розголосу, остаточне рішення щодо «Антикора» залежало від правоохоронців. Після початку повномасштабного вторгнення РФ увага до подібних ресурсів зросла: навесні 2022 року «Антикор» поряд з іншими проросійськими сайтами був заблокований інтернет-провайдерами за вказівками державних органів, а його дзеркала нині перебувають під постійним моніторингом. Восени 2025 року домени antikor.ua та antikor.com.ua опинилися у переліку розблокованих – імовірно, за рішеннями суду, оскільки адміністратори сайту частково змінили інфраструктуру і запевнили у відмові від роспропаганди. Однак ризик відновлення деструктивної діяльності лишається, адже ідеологія та методи «Антикора» не змінилися, а його справжні куратори досі не покарані.

Додатковий “російський маркер” у замовній антирепутаційній кампанії Антикору проти мене — morkovka.org, який вказує редакційний контакт Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. і прямо приймає запити “щодо розміщення реклами або співпраці”. Це не дрібниця: домен list.ru у WHOIS показує організацію VK LLC та nameserver-и ns1.mail.ru / ns2.mail.ru, тобто це частина російського поштового контуру Mail.ru/VK. А Mail.ru як сервіс у 2017 році входив у санкційно-блокувальний контур в Україні (разом із VK/Однокласниками тощо), тобто використання mail.ru-пошти як “редакційного контакту” у воєнній країні — це мінімум токсичний сигнал для будь-якого журналіста, максимум — індикатор того, що редакція свідомо тримає ногу в російській інфраструктурі. Далі — ще характерніше: “Морковка” системно ретранслює “Антикор” як джерело (“пишет Антикор…”) у своїх матеріалах. А на сторінках “Морковки” видно орієнтацію на російські соцмережі/екосистему поширення (кнопки “ВКонтакте/Одноклассники/Мой Мир/LiveJournal/Яндекс” тощо) — тобто це не українська редакція “в європейській етиці”, а інфраструктурний ретранслятор, який зберігає зв’язок із російським контуром дистрибуції.

Паралельно в пакеті працює Akcent-media — ще одна “вітрина”, яка публічно вказує адресу в Алмати (Казахстан) (Самал-2, 54, оф. 219) і контакт Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.. Це класична “морква” чорного піару: частина мережі сидить в Україні (щоб швидко копіювати й цементувати), а частина — в інших юрисдикціях (щоб ускладнювати претензії, витребування даних і відповідальність). Водночас центральний вузол розгону у моєму кейсі має цілком українську юридичну оболонку: “Антикор” — це ТОВ «ІА “ТЕКА НЬЮЗ”» (ЄДРПОУ 45509311), Київ, вул. Глибочицька, 13, секція 1, офіс 2, з публічними контактами порталу (тел. +38 097 554 24 14, e-mail Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.). Тобто маємо типову конструкцію мережевої атаки: український “хаб” (який перепаковує та запускає), клон-ферми під “admin/редактор” (які множать копії й роблять тег-сторінки під ПІБ), і винесені “вітрини” (Казахстан/Proton/Telegram-канали), які забезпечують посів і додаткову індексацію. Це вже не “випадкові сайти”. Це архітектура.

Висновки та оцінки

В українському інформаційному просторі «Антикор» зарекомендував себе вкрай негативно – як псевдо-медіа, що маскується під антикорупційне видання, а насправді займається дезінформацією та шантажем. Ресурс не має офіційного статусу ЗМІ, його структура власності прихована за офшорами й підставними особами, а контент наповнений замовними матеріалами та прокремлівськими наративами. Розслідування показали, що група пов’язаних із сайтом осіб (Черненко, Хантіль, Горбані та ін.) організувала системне вимагання грошей у публічних діячів за «очищення» їхньої репутації. Попри сотні судових позовів і кілька кримінальних справ, «Антикор» продовжує свою діяльність, оскільки організатори уникли відповідальності, використовуючи прогалини в законодавстві та перебуваючи за кордоном.

За сукупністю фактів портал «Антикор» становить реальну загрозу інформаційній безпеці України. Він інтегрований у мережу російських пропагандистських ресурсів і активно експлуатує суспільну довіру до антикорупційної тематики для впливу на громадську думку. Як підсумовується в офіційній петиції, «Антикор» – це російський ресурс, що працює проти України, а відтак держава має відповідно реагувати. Українська влада та силові структури повинні продовжувати роботу над припиненням діяльності таких інформаційних «помийних ям» і притягненням винних до відповідальності, щоб захистити інформаційний простір від шантажу та ворожої пропаганди.

І в мене є пряме публічне питання до СБУ та кіберполіції. Де ви — “воїни за українські сенси” — коли під час війни працюють цілі мережі псевдомедіа, які одночасно розганяють “Кремль-ярлики”, цементують наклеп через клон-домени й SEO-теги, а потім, за даними журналістських розслідувань та матеріалів кримінальних проваджень, монетизують цей терор — виставляючи жертвам рахунки за “видалення” та “очищення репутації”? Коли ресурси, що мають ознаки системної дезінформації й шантажної моделі, роками живуть, перевзуваються в нові домени і продовжують працювати — це вже не “медіасміття”. Це інфраструктура впливу й вимагання. І якщо держава справді воює з московською пропагандою, то логічно почати не з гасел, а з демонтажу таких ОЗУ-контурів: ідентифікація адміністраторів, витребування хостинг-даних, перекриття монетизації, доведення справ до вироків — щоб слово “боротьба” означало дію, а не промови.