Медіа Хаб Hab.media — фейковий сайт, що маніпулює інформацією

Входить в мережу фейкових сайтів від "Антикору"

Що це за сайт

Hab.media позиціонується як новинний портал, що пропонує актуальні новини України та світу. Однак при детальному аналізі виявляються ознаки ненадійності та маніпуляції інформацією. На головній сторінці представлені заголовки на кшталт: «Скорбить уся планета: покинув цей світ легендарний актор», «Урожай будете носити відрами: 3 добрива, які потрібно внести вже в кінці серпня», «Оля Фреймут почала скандал і вирішила посварити Єфросиніну і Полякову з Тіною Кароль: «Успішна однокласниця»» тощо. Ці заголовки часто мають сенсаційний характер і не завжди відповідають змісту статей.

Ознаки ненадійності

1. Відсутність інформації про редакцію

На сайті відсутні розділи «Про нас», контактна інформація або відомості про редакцію. Це ускладнює перевірку достовірності поданої інформації і викликає сумніви у професіоналізмі ресурсу.

2. Сенсаційні та маніпулятивні заголовки

Багато заголовків на сайті мають яскраво виражений сенсаційний характер, що є типовою технікою маніпуляції для залучення уваги та збільшення трафіку. Це знижує довіру до змісту сайту.

3. Відсутність посилань на авторитетні джерела

Статті на сайті часто не містять посилань на перевірені та авторитетні джерела інформації. Це ускладнює перевірку фактів і підвищує ймовірність поширення недостовірної інформації.

Сайт орієнтований на трафік, а не на якість

Ресурс використовує яскраві та маніпулятивні заголовки для привернення уваги, що є типовою стратегією для збільшення трафіку. Проте відсутність якісного контенту та перевірених джерел інформації знижує його цінність як новинного порталу.

Висновок: чи варто довіряти сайту?

Через відсутність прозорості, маніпулятивні заголовки і сумнівний контент hab.media не відповідає стандартам надійного інформаційного ресурсу. Рекомендується ставитись до інформації з цього сайту з обережністю та перевіряти факти через більш авторитетні джерела.

-----------

Псевдомедіа як зброя шантажу та гібридної агресії

Український інформаційний простір вже не перший рік потерпає від діяльності псевдо-журналістських порталів, які прикриваються гучними назвами про боротьбу з корупцією чи розслідуваннями, але насправді займаються банальним вимаганням грошей та розповсюдженням дезінформації. Одним із таких ресурсів є сайт «Медіа•Хаб» (hab.media) – типовий приклад «зливного бачка», що імітує роботу ЗМІ, проте використовує публікації як інструмент шантажу. Цей ресурс, подібно до вже відомого порталу «Антикор», діє у складі цілої мережі інформаційних рекетирів, пов’язаних між собою і, як свідчать розслідування, курованих з єдиного центру, близького до Москви. У цьому звіті зібрано доказову базу про шахрайську діяльність «Медіа•Хаб» та споріднених сайтів, їхні зв’язки з проросійськими елементами, а також конкретний кейс, що ілюструє, як такі “інфо-вимагачі” використовуються для інформаційних операцій ворога.

Hab.media – фасад медіа, за яким ховається рекет

Сайт hab.media, що маскується під новинний портал «Медіа•Хаб», насправді має всі ознаки фейкового медіа-ресурсу. Він не зареєстрований як ЗМІ, не публікує даних про редакцію чи відповідальних осіб та навіть вказує вигадану адресу редакції у Києві (вул. Володимира Винниченка, 3/12), якої не існує. Відсутність легальної реєстрації і фальшиві контакти – перший тривожний дзвіночок щодо сумнівної природи ресурсу. Додатково, репутація hab.media вкрай негативна: на платформі Trustpilot його рейтинг довіри опустився «на рівень плінтуса» через численні скарги користувачів про вимагання грошей за зняття публікацій.

Практика діяльності «Медіа•Хаб» підтверджує ці скарги. Журналісти провели контрольний експеримент: звернулися до адміністрації сайту з питанням «Як зняти публікацію?». Відповідь не забарилася – ніякого рішення суду не потрібно, достатньо сплатити 3500 USDT (еквівалент приблизно 3,5 тисяч доларів США) на вказаний криптогаманець, після чого матеріал видалять. Жодних пояснень – лише реквізити для оплати в криптовалюті та сума «послуги». Фактично, hab.media торгує інтернет-репутацією, публікуючи будь-який компромат або наклеп на замовлення і потім пропонуючи «очистити» репутацію за гроші. Характерно, що одна з жертв у відгуку на Trustpilot підтверджує цю схему: “Paid $3000, article came back six months later” – людина заплатила $3000 за видалення статті, але за півроку наклепницький матеріал з’явився знову. Це типовий почерк «інфо-рекетирів»: навіть отримавши викуп, вони через деякий час публікують нові «викриття» про ту саму особу, розраховуючи, що раз заплативши, жертва погодиться заплатити і вдруге.

Мережа сайтів-шантажистів: спільні методи і координатори

Hab.media – не поодинокий випадок, а частина розгалуженої мережі веб-сайтів, які діють за ідентичним принципом. Вже згаданий портал «Антикор» став одним із перших і найвідоміших таких ресурсів. Ще з початку 2010-х «Антикор» позиціонував себе як «національний антикорупційний портал», проте на ділі був агрегатором крадених новин та майданчиком для публікації замовних компроматів. Жодної журналістики – лише імітація бурхливої антикорупційної діяльності. Натомість за лаштунками цього псевдо-медіа діяла класична схема вимагання: на сайті публікувалися сенсаційні (і часто брехливі) «розслідування» про певну публічну особу чи компанію, після чого до фігуранта публікації анонімно зверталися представники сайту з пропозицією вирішити питання за гроші. Суми вимагалися чималі – за даними слідства і задокументованих переписок, «Антикор» пропонував видалити компрометуючу статтю за 12 тисяч доларів США, причому оплату вимагав у криптовалюті. Таким чином, прикриваючись гаслами боротьби з корупцією, портал фактично заробляв на шантажі героїв своїх же публікацій. Як влучно зазначено у розслідуванні, «що може бути огидніше за корупцію? Лише корупція під виглядом боротьби з корупцією».

Упродовж понад 10 років ця мережа сайтів-вимагачів розрослася і змінила безліч доменів. Розслідувачі виділяють щонайменше 14 основних веб-ресурсів, які діють узгоджено та мають спільні технічні ознаки. Серед них – такі сайти, як kompromat1.online, vlasti.io, antimafia.se, ruskompromat.info, novosti.cloud, rozsliduvach.info тощо. До цього переліку входить і hab.media. Аналіз коду та метаданих виявив, що всі ці ресурси використовують ідентичні шаблони сайту (WordPress), спільні Google Analytics та Google Ads ID та навіть дублюють той самий контент на різних доменах. Фактично, це єдиний “синдикат”, що маскується під різні бренди. Коли один домен блокують або компрометують, йому на зміну одразу з’являється інший, з тією ж інформаційною начинкою. Так, після блокування kompromat1.info з’явився kompromat1.online, замість glavk.net запущено glavk.se, тощо. Це підтверджує централізований характер управління мережею: оператори свідомо грають у «доменне перестрибування», аби зберегти присутність онлайн і продовжувати бізнес шантажу.

Важливо, що методи і “прайс” цієї мережі всюди подібні. Зазвичай публікація компромату доступна за відносно невелику плату (на «Антикорі», за даними учасників ринку, це $150–300 за “новину” чи статтю). Натомість видалення вже опублікованого матеріалу коштує набагато дорожче – часто від кількох тисяч доларів до десятків тисяч, як було наведено вище (наприклад, $12 000 на Antikor за прибирання наклепу). Оплата, як правило, приймається в криптовалюті (біткоїн, USDT), щоб ускладнити відстеження транзакцій. Якщо жертва відмовляється платити, наклеп лишається висіти на сайтах мережі і навіть розмножується на дзеркалах, завдаючи репутаційної шкоди. А якщо погоджується – це лише початок: дуже скоро на тому ж чи спорідненому ресурсі виходить нова ганебна “новина” про ту саму особу, і цикл повторюється.

Хто стоїть за «Антикором» і «МедіаХаб»: організатори та російський слід

Ключовою фігурою у створенні й керуванні згаданою мережею є Костянтин Євгенійович Черненко (1982 р.н.) – журналіст-спритник із Чернігівщини. Саме він у 2013 році запустив портал «Антикор» і фактично керував ним надалі. Черненко зареєстрував громадську організацію з гучною назвою (ГО «Комітет по протидії корупції в органах влади») ще у 2012-му, щоб надати видимість легітимності своїй діяльності. На нього ж було оформлено і товарний знак «Антикор», причому кінцевим власником значиться офшорна фондова структура Teka-Group Foundation (Панама), створена белізьким офшором Hamilton Management Ltd. Тобто юридично бренд порталу вивели за межі української юрисдикції, ускладнивши притягнення до відповідальності. Ця офшорна схема – ще один індикатор спланованої діяльності: організатори заздалегідь продумали способи ухилитися від українського правосуддя.

Співучасниками Черненка у схемі виступають кілька осіб. За даними журналістських розслідувань і матеріалів суду, юридичним засновником і директором порталу було записано Юрія Горбаня – колишнього журналіста, земляка Черненка. Сам Черненко фігурував тоді як “головний редактор”, його цивільна партнерка Леся Журавська виконувала роль бухгалтера (саме на її особисті рахунки, за даними слідства, надходили гроші від “клієнтів” за зняття статей). Ще один давній помічник – Сергій Миколайович Хантіль (1983 р.н.) – фактично адміністрував сайт у Києві і вів листування з жертвами шантажу. Цікаво, що для комунікації з потерпілими він використовував електронну скриньку на російському сервісі Yandex.ru (адреса Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.), зареєстровану на його ім’я, але прив’язану при створенні до номера телефону самого Черненка. Це ще раз доводить, що Черненко особисто контролював усі етапи шантажу, хоча й намагався діяти через довірених осіб.

Згаданий вище Сергій Хантіль після втечі Черненка за кордон перебрав на себе поточне керування ресурсом. Як з’ясували журналісти, наприкінці 2020 року, коли навколо “Антикора” почалося кримінальне розслідування, Черненко виїхав з України – 18 січня 2021 року перетнув кордон і більше не повернувся. За оперативними даними, останнім часом він проживає в Туреччині або Німеччині. Відтоді саме Хантіль залишався контактною особою “редакції” в Києві, аж поки та взагалі не сховала будь-які сліди реальних людей, причетних до сайту. Фактично, на батьківщині «Антикор» продовжував діяти у підпіллі, але незримі ниточки все одно вели до свого засновника-куратора за кордоном.

Російський слід. Надзвичайно показово, що діяльність «Антикора» і споріднених із ним сайтів тісно переплетена з російськими інтересами. По-перше, контент цих ресурсів неодноразово дублював або просував наративи кремлівської пропаганди. Наприклад, ще у 2014 році на Antikor опублікували статтю із промовистою назвою «Громадянська війна в Україні», відтворюючи риторику Москви про події на Донбасі. У 2016 році портал передрукував інтерв’ю російського актора Гоші Куценка з маячнею про «братські народи», а також поширював висловлювання головного пропагандиста В.Соловйова, який обізвав Україну “шакалом” і українців “кінченими нацистами”. За результатами дослідженняTexty.org.ua, «Антикор» увійшов до топ-10 українських сайтів, що спеціалізуються на розповсюдженні фейків і проросійської дези. Тобто ресурс фактично працював як рупор ворожої пропаганди, підриваючи інформаційну безпеку України зсередини.

По-друге, технічна інфраструктура «Антикора» пов’язана з РФ. Станом на 2024 рік основний домен antikor.com.ua було прив’язано до IP-адреси 185.203.72.11, що належить хостинг-провайдеру Variti International GmbH. Nominally Variti – британська компанія, але вона відома як постачальник послуг кіберзахисту, тісно пов’язаний з Росією (її засновник – росіянин, сервіси популярні серед російських клієнтів). Розслідування також виявило, що Antikor довгий час використовував російські анти-DDoS рішення, а після початку повномасштабної війни перейшов на російські сервери захисту. Більше того, злиті переписки показали, що адміністрація сайту відповідала клієнтам з поштової скриньки на mail.ru – популярному російському поштовику.

По-третє, фінансові та рекламні зв’язки теж ведуть до РФ. Як встановили OSINT-дослідники, Antikor та ряд «смітників» з РФ мали однаковий Google Ads Publisher ID (рекламний ідентифікатор). Під тим самим ID працювали сайти Novostiua.org, Glavk.info, Kompromat1.info, Oplatru24.ru – як українські, так і російські домени зі схожим контентом. Це свідчить про спільний центр отримання прибутку від реклами і, ймовірно, спільних власників цих ресурсів. Ба більше, за даними ЗМІ, «Антикор» фактично оперував з території Росії – його контент був доступний російським читачам без обмежень, поки в Україні ресурс маскувався під патріотичний. Логічно припустити, що російські спецслужби були як мінімум в курсі такої діяльності, якщо не спрямовували її. Недарма правоохоронці наголошують, що «Антикор» прислужував не тільки власній наживі його творців, а й інтересам ворожих спецслужб, які роками намагалися розхитати ситуацію в Україні через інформаційні диверсії.

Найяскравішим прикладом небезпечності співпраці з такими псевдомедіа стала нещодавня ситуація, висвітлена у матеріалі «Танго на кістках репутації» (видання «Останній Бастіон»). У цій історії фігурує подружжя з Полтави – суддя Лариса Гольник та її чоловік, історик Ігор Гавриленко. Прагнучи винести на публіку власну колонку із нібито патріотичними викриттями «проросійської пропаганди», пан Гавриленко опублікував свій текст на авторитетному ресурсі «Українська правда». Однак далі сталося неочікуване: його колонку підхопили й почали розповсюджувати якраз ті самі сумнівні ресурси, що самі пов’язані з російською агентурою та інформаційним рекетом.

Спершу статтю Гавриленка передрукував портал «Антикор» – причому, як зазначають журналісти, подав її під власною інтерпретацією, залучивши до просування “завербованого клоуна” на ім’я Костянтин Черненко. Так, того самого Черненка, організатора схеми, про якого йшлося вище. Виходить, чоловік судді фактично дав можливість використати свій матеріал на ресурсі, керованому особою, що перебуває під слідством за вимагання і втекла за кордон від української поліції. Але і на цьому “танго” не скінчилося – підхопив естафету сайт hab.media, радо перепублікувавши колонку після «Антикора». Таким чином, патріотична риторика автора обернулася фарсом: його допис про «агентів Кремля» став інструментом розкрутки для реальних проросійських інформаційних помийок.

Ситуацію довершила поява головного промоутера статті Гавриленка в соцмережах. Ним виявився Ігор Лейбман – персонаж, добре відомий Службі безпеки України. Саме Лейбман активно ділився колонкою, коментував її і просував в інформаційному просторі. Що про нього відомо? По-перше, це давній медіа-підручний одіозних проросійських діячів Вадима Рабіновича та Євгена Червоненка. Свого часу Лейбман працював у їхньому оточенні, фотографував події Революції Гідності з квартири Червоненка (яка слугувала базою “тітушок”). Не дивно, що колонка Гавриленка була опублікована і на сайті Рабіновича – проросійського політика, співзасновника забороненої партії ОПЗЖ. По-друге, проти самого Лейбмана у 2022 році СБУ відкрила кримінальне провадження за виправдовування російської збройної агресії (тобто за колабораціонізм). По-третє, його адвокатом є та сама Жанна Гулько, що захищає обвинуваченого у держзраді екс-очільника кримського СБУ Олега Кулініча. Символічний збіг, чи не так? І нарешті, Лейбман адмініструє цілу низку антиукраїнських груп у Facebook, де систематично поширює російські наративи. Тобто маємо портрет типового інфо-агента Москви, який роками працював на розкол українського суспільства.

І ось цей персонаж – головний фанат і “ампліфайєр” творчості Гавриленка в інтернеті. Фактично, чоловік судді, сам того не усвідомлюючи (або й свідомо?), опинився в інформаційному «ліжку» з особами та структурами, прямо афілійованими з російською пропагандистською мережею. Автори згаданого матеріалу влучно назвали це «Еверестом малоумства» Гольник-Гавриленка. Адже ситуація справді виглядає абсурдно: декларуючи боротьбу з кремлівськими впливами, представники української судової системи самі дали себе використати як інструмент у чужій грі.

Загрози національній безпеці та рекомендації правоохоронним органам

Вищезазначені факти демонструють, що діяльність таких ресурсів, як «МедіаХаб» (hab.media) та «Антикор», виходить далеко за рамки дрібного інтернет-шахрайства. Мова йде про цілеспрямовану підривну діяльність, яка має дві руйнівні складові: кримінально-шахрайську (вимагання коштів, шантаж) та інформаційно-пропагандистську (дезінформація, послаблення держави зсередини). Ця діяльність координується та фінансується, імовірно, з території держави-агресора, або щонайменше відбувається в руслі її інтересів. Таким чином, інфо-рекетири перетворюються на ще один інструмент гібридної війни проти України.

Особливе занепокоєння викликає використання псевдоантикорупційних брендів для прикриття проросійських операцій. Здавалося б, українське суспільство має цілковито підтримувати викриття корупціонерів та агентів впливу ворога. Проте випадок з родиною судді Гольник показав, як легко можна дискредитувати саму ідею боротьби з пропагандою, якщо рупором правди стають сумнівні сайти й особи з ворожого оточення. Чому сім’я діючої судді користується послугами (свідомо чи “втемну” – неважливо) медіа-мережі, яку курують люди з орбіти ФСБ? – резонно питає оглядач. Хіба не становить це загрозу національній безпеці, коли рупором суддівської родини стає особа, пов’язана з держзрадниками? Відповідь очевидна: становить, і ще й яку.

Українські правоохоронні органи вже робили кроки для протидії цьому явищу. Ще у 2019–2021 роках поліція відкрила щонайменше чотири кримінальні провадження за фактами діяльності «Антикора» (за статтями про порушення недоторканності приватного життя та вимагання). Наприкінці 2020-го рішенням суду навіть було накладено арешт на домен antikor.com.ua, що тимчасово зупинило роботу сайту. Однак вже у березні 2021 року слідство чомусь закрило справу, і арешт зняли. Лише після початку широкомасштабного вторгнення РФ у 2022 році держава всерйоз взялася за інформпростір: «Антикор» був заблокований на території України як дезінформаційний ресурс нарівні з іншими проросійськими сайтами. Його дзеркала і нові домени моніторились спецслужбами. Проте вже восени 2025 року внаслідок судових рішень ряд доменів “Антикора” знову опинився у списку розблокованих. Повідомлялося, що адміністрація сайту начебто пообіцяла утриматися від проросійської агітації надалі, але чи варто вірити тим, хто стільки років наживався на брехні? Ні – ризик відновлення деструктивної діяльності залишається, адже ідеологія та методи цих псевдомедіа нікуди не поділися, а їх справжні куратори так і не понесли покарання.

З огляду на викладене, напрошується кілька рекомендацій для СБУ та департаменту кіберполіції:

• Продовжити всебічне розслідування діяльності мережі сайтів hab.media / Antikor / Kompromat1 та інших споріднених ресурсів. Кримінальні справи за фактами вимагання мають бути доведені до обвинувачувальних вироків, навіть якщо основні фігуранти переховуються за кордоном. Необхідно ініціювати міжнародний розшук осіб на кшталт Костянтина Черненка та його спільників.
• Посилити санкційний тиск і блокування щодо інформаційних ресурсів, помічених у співпраці з ворогом. РНБО варто оперативніше вносити такі сайти до санкційних списків на підставі подань спецслужб. При цьому потрібен моніторинг і блокування не лише основних доменів, а й дзеркал та нових доменних імен, що можуть з’являтися (як це сталося з десятками клонів kompromat1).
• Викривати зв’язки з РФ публічно. СБУ доцільно оприлюднювати результати перевірок, які демонструють російський слід у подібних «медіа». Як показує приклад з Google Ads ID та російським хостингом, є пряма доказова база співпраці цих ресурсів з Росією. Донесення цієї інформації до суспільства зменшить довіру до них і унеможливить їх прикриття «боротьбою з корупцією».
• Застереження для українських публічних осіб. Необхідно через відповідні канали (наприклад, рішенням РНБО або роз’ясненнями Мінцифри) застерегти чиновників, політиків, суддів від будь-якої взаємодії з неперевіреними онлайн-ресурсами сумнівної репутації. Кожен має усвідомити: співпраця з псевдомедіа несе репутаційні та правові ризики, а за певних умов може розцінюватися як допомога ворогу.

Насамкінець, слід наголосити: інформаційна безпека є фронтом, не менш важливим за військовий. «Медіа•Хаб», «Антикор» та подібні до них – це не просто шахраї-одинаки, а елементи добре організованої системи підривної діяльності. Їх об’єднує спільний мотив збагачення через шантаж і, імовірно, спільний центр управління, що діє в інтересах Москви. Викриття, нейтралізація та притягнення до відповідальності таких структур – завдання для українських спецслужб і правоохоронців на ближчу перспективу. Як влучно зазначено в одному з розслідувань, «3500 USDT – це ціна зняття статті на смітнику. А яка ціна репутації, змішаної з цим брудом?». Відповідь очевидна: ціна може виявитися надто високою, якщо вчасно не зупинити інформаційних шахраїв та ворожих агентів у медійному полі України.

Джерела: Публікації «Останнього Бастіону», розслідування BlackBox OSINT та дані інших відкритих джерел, наведені за текстом.